Прилуцького вбивцю-гвалтівника зпсудили до довічного позбавлення волі

11:46 04.11.2014 Версія для друку Коментарі

8 вересня у Прилуцькому міськрайонному суді оголосили вирок місцевому жителю Віталію Новікову (1991 року народження) — довічне позбавлення волі. Він зґвалтував та вбив з особливою жорстокістю прилучанку 36-річну Наталію Дядю. Наніс їй 18 ножових колото-різаних ран. Коли тікав з місця злочину, забрав мобільний телефон жертви. Усе сталося в ніч з 7 на 8 квітня нинішнього року.

Спочатку було знайомство

Місцеві до останнього не вірили, що покарання буде максимальним. Гуртувалися у соціальних мережах для підтримки рідних На-талії. Бо кілька років тому Віталію Новікову вдалося вийти чистим з води. Він — син власниці магазинів «Шпилька».

Та цього разу суд суворо покарав Віталія, а також присудив сплатити рідним убитої майже 600 тисяч гривень моральної шкоди і 57 тисяч гривень — матеріальної.
— Вирок зачитали рівно через п'ять місяців після смерті доньки, — витирає сльози мати 67-річна Людмила Мизикіна. — Час минає, а біль не вгамовується. Живу на заспокійливих і снодійних препаратах. Не було й дня, щоб не плакала. Батько тяжко переносить втрату. Сумують син, сестра. До цього часу ми не отримали відповіді на запитання, яке нас мучить: «За що?».

Наталя була спокійною, домашньою. Навіть говорила дуже тихо. Заміж вийшла у 19 років. Народився Андрійко. Коли йому минуло десять, батьки розлучилися. Дочка сподівалася, що чоловік повернеться у сім'ю. Вона дуже його кохала. Та він жив з іншою. Проте з Наташею вони зберегли гарні стосунки. Дочка навіть на аліменти не подавала. Ігор приїздив до сина, допомагав. Свекруха і після розлучення ставилася до Наташі прихильно, — продовжує Людмила Григорівна. — Дочка за ці роки так і не влаштувала особисте життя. Дім, робота. Новий рік, Великдень, дні народження, на всі свята приходили з сином до нас. Жили за кілька будинків від нашого дому.

Наташа влаштувалася в юридичний відділ підприємства «Пожмашина», якраз проходила випробувальний термін. Десь у лютому в Інтернеті познайомилася з Віктором Новіковим. Віталій — його племінник. Хто ж знав, що знайомство матиме такі сумні наслідки... Він жив у Києві. А родом звідси.

Спочатку переписувалися, згодом зустрілися, як Віктор приїхав у дідівську хату у Боршну (село неподалік Прилук. — Авт.). Можливо, тоді донька понадіялась, що налагодить особисте життя. Наташа не знала, що Віктор одружений.

«Донька лежала у передпокої в калюжі крові. Роздерті трусики валялися біля дивану»

— Зустрілися Наташа і Віктор два чи три рази. Коли він приїздив на свою дачу. На Благовіщення, 7 квітня, о десятій ранку Віктор привіз її додому, — пригадує мати. — Онук Андрій був у мене. Донька подзвонила, голос веселий:
— Мамо, що робиш?
— Ліплю пельмені для Віти (другої дочки).
Поговорили про те, се. Вранці 8 квітня телефоную їй. Не бере трубку. Аж тут Віта дзвонить: «Біжи до Наташі!».

Кричить. Я туди. Донька лежала у передпокої в калюжі крові. Я думала, вона знепритомніла і впала. Таке кілька разів було. Виявилося страшніше.
На її тілі було 18 колото-різаних ножових ран. Одна з яких — розріз на голові до шиї. На обличчі, колінах були синяки. Душогуб бив її. Експерти нарахували не менше шести ударів, нанесених тупим предметом. Роздерті трусики валялися біля дивану, а з ліфчика була вирвана чашечка. З квартири нічого цінного не пропало. Тільки один з двох мобільних телефонів дочки.

Ясно було тільки те, що вона впустила убивцю сама. Зварила йому пельмені, налила пива. До речі, Віталій убивав Наташу двома ножами. Взяв на кухні з набору спочатку маленький. Бив, доки його руків'я не зламалося. Далі добивав великим.

Наталія Дядя

Кричала, та ніхто не спас

Віталія затримали в той день, коли ховали Наташу. Через непорозуміння з матір'ю жив у Боршні. У тому ж будинку, куди наїжджав Віктор. Там і познайомився з Наташею. Чому він прийшов до неї, у матері лише припущення. Мабуть, сподобалася йому. Незважаючи на те, що їй було 36, а йому 23 роки.
— Наташа була стрункою, слідкувала за собою. Щоб гарно виглядали руки, робила манікюр, наростила нігті. Виглядала значно молодшою своїх років, — говорить мати. — Припускаю, він спеціально прийшов до неї додому, аби розповісти, що Віктор одружений. Можливо, сподівався що Наташа зацікавиться ним. Можливо, навіть почувши правду, вона відмовила йому у близькості. Тоді він накинувся, зґвалтував, а потім убив.

— Людмило Григорівно, стільки ран. Певно, вона дуже кричала? Що, сусіди не чули? Квартира Наташі у багатоповерхівці.
— Сусіди вночі викликали міліцію через те, що в квартирі Наташі голосно працював телевізор. Вони чули, як щось бухнуло, біготню і крики. Приїхала міліція. Стали дзвонити їй у квартиру, але ніхто не відчинив. Вони поїхали.
Незадовго до смерті Наташа сиділа в «Однокласниках», роздивлялася їх фотографії, наче прощалася.

Щоб врятувати від тюрми, вбивцю хотіли оголосити розумово відсталим

— Ви питали, за що він її убив?
— Звичайно. Та відповіді не отримала. Він сказав: «Вона була п'яна і приставала до мене». Негідник. Навіщо валити вину на мертву людину? Експертиза показала, що в крові Наташі не було ні грама алкоголю.

Коли Віктор подзвонив племіннику і сказав: «Ти не уявляєш, мою Наташу убили», Віталій відповів матюком: «..., нічого собі».

Затримали його, коли їхав з роботи. Сідав у автобус на Боршну. Знайшли у нього і доччин телефон. Хоч він і викинув з нього сім-картку. Додумався на роботі пропонувати його аж двом співробітникам. Віддавав за 300 гривень. Та вони не взяли. Обоє свідчили про це у суді.

Щоб врятувати його від тюрми, мати і адвокат хотіли оголосити його розумово відсталим. Ну який він відсталий? Закінчив звичайну школу, ПТУ, здав на права. Працював на залізниці, а там двічі на рік треба проходити медкомісію. Бог їм суддя.

— Кажуть, у нього і раніше був випадок, пов'язаний з насильством. Та все владнали.
— Подробиць тієї історії не знаю. Коли відеозапис показали, що він з моєю дитиною зробив, думала, не переживу, — плаче мати. — Ковролін, на якому лежала донька, весь просяк її кров'ю.

Суд був закритий. В останньому слові він сказав: «Прошу прощенія у потерпілих і щоб мені менше дали». І нагнув голову. Ні розкаяння, ні визнання вини. На могилі стала рідше бувати, а от сльозам не можу дати ради, самі ллються. Бувають такі дні... Жінка замовкає.

— І не думайте. У вас донька, онуки, — кажу.
— Колишній чоловік Наташі сина після поминок забрав до себе у Київ. Плакав. Мій чоловік теж плаче, переживає. Тиск підскакує. 29 вересня нашій Наташі було б 37 років. Батько вирішив, що зробимо їй подарунок, поставимо пам'ятник.

— Так ще ж року не минуло.
— Кажуть, не можна, бо могила з часом просідає. Проте канонічних застережень немає.

* * *

Пам'ятник уже поставили.

Розкриття велося за принципом «від мотиву до особи»

— Досудове розслідування було на контролі прокуратури області. Групу процесуальних керівників очолював заступник прокурора області В'ячеслав Кривов'яз, — розповідає Сергій Івашко, прилуцький міжрайонний прокурор. — Я особисто виїздив на місце злочину. Розкриття велося за принципом «від мотиву до особи». Оскільки двері квартири не були зламані і з квартири зник один із двох мобільних загиблої, ми припустили, що саме злочинець його забрав, тому що телефонував їй. Провели негласні слідчі дії. Опитали не один десяток людей, встановили коло знайомих. А також місце знаходження викраденого телефону. Так і вийшли на підозрюваного.

Далі головним завданням було зібрати докази. При розслідуванні призначалася експертиза ДНК, яка довела, що сперма належить саме підозрюваному. Брався матеріал з-під нігтьових пластин як жертви, так і затриманого. Злочин був скоєний з особливою жорстокістю. Тому було призначено дві психолого-психіатричні експертизи, їх висновки: підозрюваний міг усвідомлювати і передбачити наслідки своїх дій.
Сторона захисту наполягала на стаціонарній психіатричній експертизі. Та обвинувачення не бачило в цьому потреби. На суді заслухали голову експертної комісії Максимова, який також заперечив необхідність такої експертизи. Колегія суддів (три особи) цілком погодилася з позицією державного обвинувачення.

У Віталія Новікова є право на апеляцію. Він її вже подав.