Письменниця Лілія Бондаревич-Черненко відзначає свій ювілей

Прилуцька письменниця і журналістка Лілія Бондаревич-Черненко, яка 19 червня святкує свій чудовий ювілей, не рахує років. А коли іноді заглядає до паспорта, то страшенно дивується: «Як, уже?..Так багато і…так мало! О, ще все попереду!» Життєрадісна, непередбачувана, романтична. Коротка стрижка, стрімка хода. Емоційна мова – слова наштовхуються одне на одного, випереджують, сердяться, сміються, розсипаються, як коралі з нитки…

Посмішка на обличчі або ж тінь смутку – вона все одне зостається самою собою. Прожиті роки  і престижні міжнародні премії не змінили в ній  суті: десятиріччя минули, а самий талановитий режисер для неї, як і раніше,  – Господь Бог; найдорожчі люди – мама, син Сергій, внученьки Богдана та Елечка. Прозаїки та поети, які сталі необхідними, як вода – Ремарк, Давлатов, Василь Стус, Ліна Костенко, Сергій Жадан, Марія Матіос, Василь Слапчук, Володимир Короткевич… Найприємнішій запах – запах бузку і матіоли. Найулюбленіше місце Всесвіту – Густинський Свято-Троїцкий монастир. Найзатішнійший куточок планети – власна кухня, в якій така смачна кава, так солодко  плачеться й так легко пишуться вірші… В ній вона зустрічає друзів й відкриває їм своє серце – лише трішечки, бо головніше завжди  зостається десь там за кадром…

Пані Лілія закохана в рідне місто Прилуки, в Україну, в Білорусь. Поздоровити україно-білоруську письменницю з виходом чергової нової книги (а їх вже 10), на її цікаві імпрези до Прилук завжди поспішають київські друзі – науковець, літературознавець Дмитро Стус, актриса Галина Стефанова;чернігівські письменники Сергій та Тетяна Дзюби, Олена Конечна; представники посольства Республіки Білорусь в Україні, колеги по перу, гості з країни її дитинства, відомі літератори  Володимир Гаврилович, Тамара Крученко, Ніна Рибік… Лілія Бондаревич  з*єднує Україну і Білорусь – своїм поетичним та прозовим словом, любов*ю до цих двох країн (вони обидві для неї – і батьківщини, і домівки), місточками дружби і братерства.

Вона пише білоруською, українською, російською мовами. Російська мова, на думку поетеси,  не потребує якогось особливого захисту в Україні -  її у нас не пригнічують і заради неї не варто вводити  танки на територію незалежної суверенної України. Не  стріляйте, не вбивайте!  Немає нічого кращого за обійми, за розуміння, за повагу держави до держави!

 Вітчизна болить в ній, спати не дає, плаче ночами, як дитина...

Хтось скаже – нині не варто  писати про кохання, нині в тренді інші вірші – революційні, переможні, патріотичні. Так, є в  неї вірші про Майдан, про героїв Небесної Сотні, про сьогоднішні трагічні події на Сході. Але вона вважає, що поки не час друкувати їх, бо просто …не хоче бути в тренді.

 - Кращої альтернативи для безжальної війни (ми всі так   раптово в ній опинилися!) -  ніж альтернативи  кохання, мабуть і не знайдеш…- стверджує ювілярка. – Взагалі, нічого головнішого в світі за кохання немає - все в житті починається з кохання. Справжня Любов перемагає ненависть…

Отже, чекаємо на нову книгу поетеси!

Автор: Інформація газети « Відомості Чернігівщини» за 18 червня 2014 року