Із провінції до вершин:прилучани, яких знають мільйони

Чи реально, народившись або вирісши десь у провінції, досягти значних успіхів на національному, а то й світовому рівні? Біографії тих, кого «ВЧ» обрали героями своєї публікації, переконують: так!

Тест-драйв Ігоря Моляра

Засновником автомобільної журналістики в Україні вважається Ігор Моляр. Він народився у Львові, та згодом його родина перебралася до Прилук. Мати працювала лікарем-гінекологом, а тато (на жаль, уже покійний) тренував дітей у місцевій ДЮСШ.

– Я мріяв стати журналістом з дитинства, – розповів у одному з інтерв’ю Ігор Моляр. – У цьому питанні мене дуже підтримував батько. Він був спортсмен і навчив не боятися перепон. Якщо вже поставив ціль – уперед до її досягнення. Спорт і література – головні захоплення мого дитинства та юності.

Після школи питання «Куди піти вчитися?» не виникало – тільки на журналіста. Вже із шостого класу я друкувався в районній, обласній та навіть республіканській газетах. Ще тоді зрозумів, що наявність редакційного посвідчення передбачає велику відповідальність.

Кар’єра журналіста для пана Ігоря розпочалася в 1984 році. А після закінчення Київського національного університету він потрапив на ТБ. Глядачі добре знають його за програмами «Перегони на виживання», «Стрес-клуб» тощо. Починаючи з 1996 року виходить в ефір авторський проект Моляра «Авто-шоу», який з часом трансформувався у «АвтоПарк. Парк автомобільного періоду».

– Автомобіль – це якісний протез, що може зробити людину мобільнішою, розумнішою, амбіційнішою, – констатує Ігор Валерійович.

Свої таланти чоловік розвинув саме на прилуцькій землі. І нині при словах «автомобільний журналіст» першим спадає на думку Ігор Моляр. А вже потім – усі решта.

Його хотів продюсувати Шварценеггер

А ось приклад людини з глибинки, якою нині захоплюється весь світ.

43 роки тому в Прилуках народився Віктор Кіктєв. У 1985-му він поїхав до Києва і вступив до естрадно-циркового училища. Початок 90-х – важкий період для всієї України. Мало роботи, мало грошей – так на нашій державі позначився розпад Радянського Союзу. На той час заробити собі на життя, маючи фах жонглера, було дуже складно. Та пану Віктору пощастило. Свій зірковий квиток він витягнув, коли виграв срібну медаль на міжнародному цирковому фестивалі в Парижі. Там його запримітила відома американська співачка Барбра Стрейзанд і запросила до Лас-Вегаса виступити у неї на дні народження.

– Це був мій перший великий гонорар, – згадує Віктор Кі (саме під таким псевдонімом він знаний зараз). – Скільки саме вона заплатила, я точно не пам’ятаю, але після того виступу я вже не повернувся в Україну, адже одразу отримав кілька пропозицій показати свої номери у циркових шоу в Лас-Вегасі. А затим мене покликали до Цирку дю Солей.

Зараз у Штатах у Віктора є власне агентство, котре допомагає влаштуватися за океаном цирковим артистам із колишнього СРСР. Ідея його створення, розповідає Кі, виникла у нього після того, як він відмовив Арнольду Шварценеггеру.

– Агентство великого Арні дуже хотіло підписати зі мною контракт, щоб представляти мої інтереси, та я їм відмовив. Я і так добре почувався у дю Солей, – каже пан Віктор. – Я взагалі вважаю, що моє життя склалося якнайкраще. Після того, як став непогано заробляти, купив два будинки в США – один на п’ять кімнат з басейном, а другий – триповерховий. Щоправда, пізніше я обидва продав: утримувати таку нерухомість доволі дорого, якщо ти там не живеш. А саме так і є у моєму випадку, адже більшість часу я проводжу на гастролях. Та наразі у мене є дім у Швейцарії, де зараз живу, і в Італії.

До Віктора часто приїздять погостювати мама і старший брат Олександр, теж людина мистецтва. Свого часу він був бас-гітаристом українського гурту «Табула Раса». Коли гурт розпався і Олександр Кіктєв залишився без роботи, вони з мамою жили у брата в Америці майже півроку.

– Раніше я й уявити не міг, що познайомлюся з такими людьми, як Стінг, Брюс Вілліс, Джекі Чан. А це все – друзі брата, – поділився враженнями пан Олександр.

Ігор Моляр, брати Кіктєви – лише краплинка у морі вихідців із Чернігівщини, котрі добилися успіху, спростувавши твердження про те, що шлях нагору розпочинається тільки у великих містах. Головне – бажання і віра у власні сили. І тоді світ стане перед вами на коліна.

Автор: "Відомості Чернігівщини"