;
Четвер, 21 листопада 2019, 08:08
Вхід Реєстрація
;

E-mail:

Пароль:

Увійти
Зареєеструватися

Реєстрація користувача

Зареєструватися

Популярні

75 років честі й слави 184-го гвардійського авіаційного полку в Прилуках


Імідж.
27 липня у військовому містечку №12 у Прилуках воїни-авіатори відзначали 75-річчя свого рідного 184-го гвардійського Полтавсько-Берлінського ордена Леніна Червонопрапорного важкобомбардувального авіаційного полку, який, на жаль, уже розформований.

Здавалося б, минули роки – і про військове формування, що вважалося одним із кращих на теренах колишнього СРСР, можна було б і забути. Та добре, що є люди, для яких пам’ять про полк – не просто слова. Офіцери-однополчани, а нині депутати Анатолій Мирошниченко (Чернігівська облрада) та Сергій Варнавський (Київрада) виступили спонсорами святкування ювілею, яке вразило своєю щирістю та розмахом. До Прилук завітали авіатори з усіх куточків України, Росії та Білорусі.

 

Тут усі були з одного дому

І хоч офіційно 184-го гвардійського вже немає, він залишається у спогадах та серцях тих, хто віддав службі в ньому частину свого життя.

27 липня у військовому містечку №12 у Прилуках було велелюдно. Авіатори і їхні сім’ї зібралися, аби відзначити 75-ту річницю свого 184-го ВБАП. До Прилук того чудового літнього дня з’їхалися пілоти, штурмани, техніки, які в своїй більшості мають офіцерські звання й обіймають чи обіймали командирські посади. Тож недаремно 184-й називали справжньою кузнею командирів. На плац, на який перетворилася площа Авіаторів, урочисто винесли полковий стяг, і всі присутні військові віддали йому честь.

Те, що подібні святкування відіграють значну роль у вихованні підростаючого покоління, навіть не обговорюється. Адже разом із ветеранами на ювілеї було дуже багато молодих людей та дітей, які про полк чули лише від своїх дідів та батьків, а тепер змогли на власні очі побачити героїв неба – тих, хто захищав мир та спокій не тільки України, а й усіх країн колишнього Радянського Союзу. 27 липня у військовому містечку не ділили людей на українців, росіян, білорусів. Тут усі були з одного дому – 184-го гвардійського авіаполку. І в цьому, напевно, найбільша заслуга всіх, хто працював над організацією свята.

Лунали над площею Авіаторів вітальні слова із вуст командирів полку різних років, ветеранів, було зачитано вітальні адреси від Міністра оборони, начальника Генерального штабу Збройних Сил та Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил України. Не забули пом’янути хвилиною мовчання і тих, хто не дожив до ювілейної дати, хто загинув у роки служби в полку. Також поважні гості прийняли парад військовослужбовців частини А4245. Після спільного фото на згадку всі рушили до міського Будинку культури, на перегляд документального фільм «Жити, щоб пам’ятати».

Далі офіційні особи, ветерани полку, воїни-авіатори направилися до Пам’ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам, що в центрі Прилук. Адже й серед пілотів 184-го гвардійського були ті, хто на собі відчув жахи афганської війни.

Велика Вітчизняна та Афганістан, подвиги 184-го ГВБАП у воєнний і мирний час не повинні забуватися, адже це наша історія, наше минуле, без якого не може бути майбутнього.

Авіаторів вітав «Гетьман»

А ввечері над площею Авіаторів лилися музика й пісні. Митці прилуцької сцени дарували свій талант не тільки ветеранам та мешканцям військового містечка, а й прилучанам з інших мікрорайонів. Три неймовірних за енергетикою та наповненням години стали гідним завершенням ювілейних заходів. А хедлайнер концерту – знаний на всю Україну квартет «Гетьман» – справжньою окрасою грандіозного свята, подарованого однополчанам і всім Прилукам Анатолієм Мирошниченком та Сергієм Варнавським.

Коли прозвучали останні слова заключної пісні, небо над військовим містечком заквітчав феєрверк. І так хотілося крикнути: «Слава 184-му гвардійському Полтавсько-Берлінському ордена Леніна Червонопрапорному важкобомбардувальному авіаційному полку!»

Сергій Новак, газета "Відомості Чернігівщини"

 

власенкоОлег Власенко, голова Прилуцької районної державної адміністрації.

 З 1946 року історія Прилук і Прилуцького району тісно пов’язана зі 184-им гвардійським полком дальньої авіації. Сьогодні тут, у військовому містечку, яке завжди було еталоном культури, зібралася когорта людей, для яких служба в полку – роки молодості й зрілості, час, коли вони ставали справжніми чоловіками та надійними друзями. У полку пройшли серйозну школу життя тисячі молодих хлопців.  Я переконаний, що такі свята треба проводити, адже поки ми пам’ятаємо – доти житиме історія і нашого Прилуцького гарнізону, і нашого 184-го гвардійського полку.

 

мисан Григорій Мисан, заступник міського голови м. Прилуки

Це свято співпало із 70-ю річницею звільнення нашого міста від фашистських загарбників, а тому, користуючись нагодою, хотів би подякувати депутату обласної ради Анатолію Костянтиновичу Мирошниченку за Сквер Вічної Слави, за пам’ятник Герою Радянського Союзу Митрофану Зіньковичу, за Алею Героїв, яка, без сумніву, буде в цьому Сквері, і за його великий внесок у військово-патріотичне виховання молоді. Міська влада робила, робить і буде робити все від неї залежне, аби жителі військового містечка почувалися повноправними членами громади Прилук.

 

мирошниченко Анатолій Мирошниченко, депутат Чернігівської облради, Почесний громадянин м. Прилуки:

– Підготовка до відзначення 75-річчя 184-го гвардійського авіаційного полку тривала близько чотирьох місяців. Була створена робоча група, до якої увійшли мої колишні товариші по службі, представники органів місцевого самоврядування, ветеранська організація полку, депутат Київської міської ради Сергій Варнавський, Світлана Жукова, Ірина Павлютіна та багато інших. Ювілейне свято об’єднало не лише Україну, а й країни колишнього СРСР.

Особисто я почав служити в 184-му полку в 1992 році, й для мене це була дуже велика честь і відповідальність. Я тут знайшов колег, друзів, партнерів по бізнесу. Часи змінюються, змінилася країна, змінилися пріоритети держав. Прикро бачити наше військове містечко та аеродром у такому, як сьогодні, стані. Та я маю надію, що наш аеродром отримає друге, можливо, цивільне життя.

У цьому році, на який припадає 70-річчя визволення Прилук від німецько-фашистських загарбників, ми із Сергієм Дмитровичем пообіцяли створити у Сквері Вічної Слави Алею Героїв. Ця робота майже завершена. Погруддя Героя Радянського Союзу Митрофана Зіньковича вже готове, погруддя Олександра Коробова, Олексія Панченка та Олександра Алгазіна, який теж, до речі, служив у 184-му авіаполку, – за крок до цього. Усі наші проекти, включаючи й урочистості до ювілею полку, насамперед мають на меті патріотичне виховання молоді, бо вона – майбутнє Прилук, Чернігівщини та України.

 

варнавский Сергій Варнавський, депутат Київської міської ради:

– 75 років полку – визначна дата, яка об’єднала і згуртувала нас. Я віддав службі у 184-му гвардійському вісім щасливих років свого життя. Наразі у військовому містечку зібралися люди, які, не побоюся цих слів, творили історію. Легендарний літак Ту-160. Чи створять колись потужнішу за нього машину – невідомо. Ми всі пишаємося тим, що мали відношення до експлуатації «білого лебедя». Таких людей усе менше. Саме тому ми з Анатолієм Костянтиновичем вирішили допомогти в організації ювілейного свята. Аби поздоровити ветеранів полку, дати їм змогу поспілкуватися і згадати славні традиції 184-го гвардійського. Користуючись нагодою, хочу передати вітання полку, що дислокується в російському Енгельсі й продовжує експлуатувати Ту-160. Там дуже багато наших однополчан.

 

 

Жук Генерал-майор Василь Жук, командир 184-го полку з 1993 по 1994 рік:

– Для мене це дуже хвилюючий день, бо я дуже давно не бачився з багатьма друзями. Я прибув до Прилук в 1975 році й свої перші кроки в авіації зробив саме тут. Тут мене навчили літати, спілкуватися з колективом, керувати ним. Тут я став командиром авіаційної ескадрильї. 184-й важкобомбардувальний авіаційний полк пройшов славний шлях. Він вирізнявся високою бойовою готовністю, безаварійністю. Виховав багато сотень, а то й тисяч відмінних фахівців. 184-й гвардійський був справжньою кузнею кадрів, у його колективу завжди було чому повчитися. Кожен із нас, присутніх на ювілеї, саме в Прилуках відчув себе авіатором, повірив у себе.

Полк не помре доти, поки ми пам’ятатимемо про нього і збиратимемося разом.

 

Медведев Гвардії полковник Олександр Медвєдєв, заслужений льотчик Росії:

– Я фактично повернувся додому, аби зустрітися зі своїми друзями, однополчанами. Крайній раз я був у Прилуках у 2000 році, і, хочу сказати, відтоді місто змінилося на краще. Чудово, що є люди, котрі не дозволяють 184-му полку поринути у забуття. Подібні до сьогоднішнього святкування дуже потрібні, адже ми згадуємо нашу історію, нашу славу. Тут, у Прилуках, ми почали освоювати найпотужніший у світі літак – Ту-160. І ми пишаємося цим!

 

 

 

 Анисин Гвардії майор Ігор Анісін, голова Ради ветеранів 184-го гвардійського авіаполку:

Неймовірне свято! Я зустрівся зі стількома друзями! Стільки спогадів нахлинуло одразу! Велике спасибі Анатолію Мирошниченку та Сергію Варнавському, без яких нам не вдалося б зробити святкування ювілею полку таким, як мріялося. Не стояла осторонь і міська влада. Завжди допомагала в усіх питаннях, що виникали. Не омину добрим словом і ветеранів полку, котрі кілька місяців витратили на підготовку буклету і дійства в цілому. І взагалі дякую всім, хто доклав зусиль, аби ми, однополчани 184-го гвардійського, змогли зустрітися на ювілеї нашого полку. Гості з інших міст України, Росії, Білорусі в захваті від того, що ми зберігаємо пам’ять про наш 184-й.

 

 

З історії полку

Від Курська до Прилук

15 липня 1938 року в російському Курську із шести ескадрилій, озброєних літаками СБ-2, було створено 51-й швидкісний бомбардувальний авіаційний полк. Сам нарком оборони встановив дату святкування цієї події – 22 липня. А вже 7 листопада кращі екіпажі полку взяли участь у повітряному параді над Москвою і отримали найвищу оцінку керівництва оборонного відомства. Навесні 1939-го полк перейменували у 51-й дальньобомбардувальний. 11 березня цього ж року 51-й ДБАП розпочав свою бойову діяльність: 12 екіпажів піднялися по тривозі й направилися до Архангельська для участі у радянсько-фінській війні.

На початок Великої Вітчизняної в полку налічувалося 62 екіпажі та 58 літаків. 26 червня 1941 року 36 літаків здійснили перший бойовий виліт на бомбардування танкових колон супротивника. Без ефективного прикриття винищувачів полк поніс величезні втрати – на базу повернулися лише 8 екіпажів. За перші десять днів війни 51-й ДБАП здійснив 138 бойових вильотів, у яких втратив 40 літаків і 128 авіаторів (більше третини сумарних втрат особистого складу за всю війну).

Улітку 1942-го полк брав участь у рейді на столицю Німеччини, на військово-промислові об’єкти Кенігсберга, Данцига та інших міст. За Сталінградську битву 26 березня 1943-го полку було присвоєно почесне найменування «Гвардійський».

15 серпня цього ж року авіатори перебазувалися в Україну, до міста Чугуїв. За операцію зі звільнення Полтави 24 серпня полк отримав найменування «Полтавський».

Навесні 1944-го на той момент уже 9-й гвардійський направили на підтримку 4-го Українського фронту. 24 травня після звільнення Криму полк нагородили орденом Бойового Червоного Прапора. А далі були бої за столицю Німеччини.

11 червня, вже після здобуття довгоочікуваної Перемоги, за участь у Берлінській операції до назви формування додалося «Берлінський». 15 грудня 1945 року полк вкотре змінив номер, ставши 184-м гвардійським Полтавсько-Берлінським ордена Червоного Прапора.

За всю Велику Вітчизняну війну екіпажі полку здійснили 8540 бойових вильотів, скинули 8883950 кілограмів бомб і налітали 32484 години. Із завдань не повернулися 360 чоловік – фактично троєкратний склад частини. Безпосередньо за період служби в полку звання Героя Радянського Союзу отримали 13 льотчиків і штурманів.

У квітні 1946 року Миколі Косихіну, як командиру кращого корпусу полку, запропонували першому вибрати місце постійної дислокації частини, і він зупинив свій вибір на Прилуках. У травні відбувся переліт на нове місце, яке стане домівкою авіаторів на понад півстоліття.

Коли на початку 1950-го в Прилуках з’явилися перші Ту-4, 184-й став важкобомбардувальним. Ці літаки, до речі, пробули на озброєнні частини лише чотири роки. Вже з 1955-го полк переозброїли на реактивні Ту-16. Пілоти 184-го з 1958-го по 1964 рік першими в світі освоїли дозаправку в повітрі. Про високий професіоналізм фахівців з Прилук знав увесь Союз.

Із червня 1984 року стартувало переозброєння полку на надзвукові літаки Ту-22М3. А з 1986-го льотний та інженерно-технічний склад почав теоретичне перенавчання і практичне стажування з освоєння літака Ту-160 на заводах Міністерства авіаційної промисловості. «Білі лебеді», як називали ці машини авіатори, з’явилися в Прилуках 25 квітня 1987 року. Опівдні на аеродромі приземлилася перша група з двох Ту-160, яку привів заступник командуючого повітряною армією, заслужений льотчик СРСР генерал-лейтенант Лев Козлов. Саме він 12 травня «об’їздив» новий літак. А потім  надпотужні машини піднімали в повітря екіпажі майорів Миколи Студитського, Володимира Лежаєва, Валерія Щербака та Олександра Медвєдєва, який прийняв командування першим загоном Ту-160.

По мірі освоєння «білих лебедів» розширювалася і тематика льотних завдань. Дальні польоти відбувалися від Прилук на Північ – до острова Грем-Белл у Баренцовому морі й на Схід – за Красноярськ. Діставалися й Північного полюса. Найдовший політ, здійснений екіпажем Валерія Горголя (з 1989-го – командир полку), тривав 12 годин 50 хвилин.

За самовіддану працю з освоєння нової техніки та доведення стратегічного комплексу Ту-160 до бойового стану в липні 1988 року полк удостоївся найвищої нагороди СРСР – ордена Леніна. На кінець 1991 року 184-й нараховував 19 машин у двох ескадрильях. Третя одержала на початку того ж року Ту-134УБЛ, у яких були схожі з важкими бомбардувальниками керованість і поведінка в повітрі. Але Радянський Союз уже припинив своє існування, тож ці літаки перейшли до Збройних Сил України.

На початку серпня 1999-го було досягнуто домовленості про передачу Україною Росії восьми Ту-160. До квітня 2000 року всі ці машини перебазувалися до Енгельса. Один Ту-160 знаходиться у Полтавському музеї авіації та космонавтики. Десять літаків за програмою НАННА-ЛУГАРА були утилізовані в Прилуках. У 2001 році 184-й гвардійський Полтавсько-Берлінський ордена Леніна Червонопрапорний важкобомбардувальний авіаційний полк розформували.

 

 Фото можна переглянути 

Святкування 75-річчя авіаційного полку в Прилуках

Святкування 75-річчя авіаційного полку( 2 частина)

Концерт до святкування 75-річчя авіаполку

Святкування 75-річчя авіаполку в Прилуках

 

 

 

 

 


Автор: Чернігівщина: події і коментарі
Коментарів ще немає
Додати коментар
Максимальний розмір коментаря 250 символів

Читайте також

Сину мера Прилук повідомили про підозру через побиття активіста

За процесуального керівництва Прилуцької місцевої прокуратури повідомлено про підозру 34-річному сину мера міста Прилуки у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК...

У Прилуках школярі безкоштовно їздитимуть в автобусах міста

У Прилуках депутати міської ради прийняли рішення про встановлення безкоштовного проїзду у міському громадському транспорті для школярів. До цього часу у місті діяла система часткової компенсації...

У Прилуках скандальний син мера побив активіста

Син мера Прилук Ярослав Попенко після нащодавньої ДТП, коли він у стані алкогольного сп’яніння збив електричну опору, продовжує їздити за кермом нової автівки та жорстоко побив місцевого...  (Коментарів: 1)

Прилуки запрошують на ярмарок

29-30 вересня 2018 року  в м.Прилуки Чернігівської області відбудеться Прилуцький міжрегіональний Воздвиженський ярмарок - дводенне колоритне дійство...

Мер Прилук Ольга Попенко після скандальної аварії сина пішла у відпустку

Так балакають у Прилуках. Проте 69-річний Анатолій Шамрай, секретар міської ради, який нині виконує обов’язки міського голови, не поділяє цієї думки.— Ольга Михайлівна у серпні була у...